Чому каучсерфінг – це не вид бомж-проживання?

Коли я кажу своїм друзям, що збираюся жити по каучу, ті, хто не “в темі” думають, що єдина здорова причина, чому я не знімаю готель – це відсутність грошей. Ті, хто ще більше не в темі дивуються, як я можу жити у незнайомих мені чоловіків (а так виходить, що я зупиняюся у каучів протилежної статі), жити ще й безкоштовно, а вони мені і місто показують, годують або навіть просто залишають ключі, а самі їдуть кудись! І поки я відкриваю світ інших чоловіків і культур, хочу поділитися досвідом каучсерфінга, і чому за цим ховається більше, ніж можна собі уявити.

Couchsurfing як спосіб подивитися місто з місцевими
Перший раз було страшно. Я зареєструвалася на сайті років 4 тому, і зовсім не розуміла, навіщо стільки інформації вносити, як вибрати “того самого” і ще багато чого. Першим моїм другом по каучсерфінгу став швейцарець з Берна. Я якраз зареєструвалася на сайті, а він якраз приїхав до Києва і шукав когось, хто б показав місто. Я, звичайно, не Юля Бевзенко, але приміряла на себе роль екскурсовода. Тобто, тут був випадок, коли хлопець не шукав собі житло, але шукав local guide. І це одне з призначень каучсерфінга – дивитися місто з місцевими жителями.

А ще перейнятися життям місцевих
Через півроку я поїхала до Швейцарії до того самого друга, а у Швейцарії економія на житлі, транспорті і гідові ой яка важлива! Плюс до всього, я познайомилася з його друзями і максимально занурилася в атмосферу швейцарців. Вже тоді я зрозуміла колосальну відмінність “нашими”. Була неділя, і я ні в чому собі не відмовляючи, відкрила ноутбук попрацювати. “Що значить, ти працюєш у неділю? Що значить, ти працюєш у 19 років? Що значить, твоя стипендія 700 грн?” та інші питання змусили мене задуматися про вибір країни для проживання.

Я впевнена на тисячу відсотків, що, якби я поселилася у хостелі або готелі, не побачила б і половини чудових місць, не додумалася б зайти у кафешки, в яких ми їли, і мої враження були б іншими. На питання “Навіщо тобі каучсерфінг?” швейцарець відповів “Так, а чому б і ні? Я люблю заводити знайомства, у мене багато вільного часу, я розумію, що Швейцарія – одна з найдорожчих країн Європи, і радий захостити когось”. Загалом ми були у Берні, Цюріху, околицях, їли, пили апероль і здавалося, ніби тут тільки мене і чекали. Я була на місцевій вечірці і на репетиції його музичної групи, на красивому даху та їла найсмачніше морозиво.

Ти ніколи не самотній у новому місті
Особливо мені запам’ятався каучсерфінг у Талліні. Була жорстка зима (а зима в Талліні – той ще час для подорожей), ми з подругою подорожували по Прибалтиці. Приїжджаємо з Риги до Таллінна. Сказати, що холодно – це не сказати нічого. Тільки вийшли з автобуса, а вже хотілося зайти назад.

І тут з’являється наш каучсерфер, який таки приїхав нас зустріти на автовокзал (хоча ми, як сильні і незалежні говорили, що без проблем доберемося самі, щоб не напрягати людину). Наш хост виявився з Англії, переїхав у Таллінн, тому що зустрічався тут з дівчиною. Потім вони розійшлися, а любов до цього міста не зникла. Так і живе тут, подорожуючи по світу.

Завдяки йому у нас залишилися чудові враження про Талліні, тому що, поклавши руку на серце, якби ми не знали, куди йти, що дивитися і де їсти – ми б провтикали весь час у теплому готелі. А так наш друг порадив і безкоштовну екскурсію по Таллінну (до речі, ось тут безкоштовні екскурсії по Таллінну і не тільки) і підвіз до точки, де вона стартувала, потім пішов у СПА, потім забрав нас після екскурсії, і ми поїхали відігріватися додому. Незважаючи на всю красу Таллінна і його несхожість з Вільнюсом або Ригою, всі півтори години екскурсії ми думали, як там нашому каучу у СПА… Тепло, напевно